Виховання

СТАРШИХ НЕ ТРЕБА ПОВАЖАТИ, СТАРШИХ ТРЕБА ПОБОЮВАТИСЯ!

За один рік в Україні зафіксовано 8124 заяви про зникнення дітей. 742 були знайдені вбитими. Ще 48 не були знайдені взагалі. 790 викрадених і вбитих дітей за 1 рік. Це 2 дитини на день.

НАВЧІТЬ ДІТЕЙ: СТАРШИХ НЕ ТРЕБА ПОВАЖАТИ, СТАРШИХ ТРЕБА ПОБОЮВАТИСЯ!

Дорогі дорослі! Особливо батьки! Коли ви востаннє у свідомому віці, чи то пак, будучи в статусі “дорослого”, зверталися по допомогу до чужої (я підкреслюю – чужої!) дитини?

Ну там – допомогти сумки важкі донести, перевести бабусю через дорогу, зняти кошеня з дерева, показати, де тут тихе місце, дати телефон подзвонити, бо ваш сів, а дружина в пологовому будинку?..

Ніколи? Жодного разу?

Так якого, вибачте мене, хріна ви вчите своїх дітей бути добрими, щедрими і чуйними?

Нафіга ви вкладаєте в їхні незміцнілі уми концепцію “людям треба допомагати” – коли вони самі ще діти, і в жодного дорослого немає і не може бути приводу звертатися до вашої дитини по допомогу без вашого відома?!

“Людям треба допомагати”. “Будь добрим”. “Не хами старшим”. “Просять – дай”.

Ваша дитина що – стодоларова купюра, щоб усім подобатися? Чи чарка текіли, щоб будь-кого зробити щасливим?

А, ось ще. Улюблене. “Старших треба поважати”.

Як писав старий Гайнлайн, “дожити до солідного віку – це як зі сходів упасти, з кожним може трапиться”. Покидьки з віком стають літніми покидьками, а не навченими прожитими роками білобородими старцями.

Те, що хтось старший за вашу дитину, не наділяє цю особину хомо сапієнс автоматичним авторитетом.

Старших не треба поважати.

Навпаки: старших треба побоюватися.

Тому що коли дитина вступає в комунікацію з дорослим – вона вже програла.

Дорослий досвідченіший, розумніший, хитріший, підліший, сильніший.

І – ще раз! – у нього і не може бути приводу просити про допомогу вашу дитину!

То що треба робити, якщо чужий дорослий усе-таки попросив про допомогу?

Дайте дитині чітку, просту (це важливо!) і зрозумілу інструкцію на такий випадок.

Розвернися і мовчки йди.

Дорослий не заспокоївся? “Гей, куди пішов, повернися, я з тобою розмовляю?”

Можливо, це шизоїд-невротик, який вирішив виплеснути стрес, що накопичився, на найнешкідливішому об’єкті (від дорослого можна і в пику отримати, а що цей шмаркач мені зробить?)

Можливо, це недоумкувата любителька виховувати чужих дітей згідно зі своїми уявленнями.

Можливо, це маніяк-педофіл.

З ким із них треба спілкуватися вашій дитині?

Правильно. Ні з ким.

Тому йди швидше, дзвони батькам, привертай увагу оточуючих криками “це не мій тато/не моя мама/допоможіть, я їх не знаю!”

Перебір?

За рік в Україні фіксується більше 8000 заяв про зникнення дітей. 742 були знайдені вбитими. Ще 48 не були знайдені взагалі.

790 викрадених і вбитих дітей за 1 рік. Це 2 дитини на день.

Тому будь-який дорослий для дитини небезпечний, поки не доведе зворотне. Вам доведе, не дитині.

Тому тривогу треба піднімати, якщо дитина запізнилася зі школи на 5 хвилин.

Тому старших не треба поважати, старших треба побоюватися.

Не допомагати, а по-хамськи розвертатися і йти. Щоб потім, із безпеки, зателефонувати в швидку-поліцію-пожежну, відповідно до прохання, що надійшло.

“Але як же так? Як можна? Адже дитина виросте параноїком і соціопатом!”

Ага. Але вона виросте.

А не стане циферкою в статистиці МВС і оголошенням в інтернеті “восьми років, була одягнена в червону курточку, останній раз бачили біля школи з незнайомим чоловіком років сорока”.

По-моєму, краще бути параноїком, але живим.

Джерело: zbroya.info Автор статті Anton Farb – Антон Фарб.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *