Психологія

Чому зараз дітям стало важко вчитися, дружити і чекати?

Чому сьогоднішні діти так нудьгують у школі, не вміють чекати, швидко засмучуються і не мають справжніх друзів?

Річ у тім, що діти дуже часто приходять до школи емоційно неготовими до навчання, а цьому сприяє безліч чинників сучасного способу життя – батьки переробляють мізки своїх дітей у неправильному напрямку. Адже, як відомо, мозок податливий, і через навколишнє середовище ми можемо зробити мозок “сильнішим” або “слабшим”.

Нижче – про причини цього явища.

Технології

Використання новітніх технологій як “безкоштовної няні” насправді зовсім не безкоштовне. Платіж чекає на вас просто за рогом. Ми розплачуємося нервовими системами наших дітей, їхньою увагою та їхньою здатністю до відстроченого задоволення.

Порівняно з віртуальною реальністю повсякденне життя нудне. Коли діти приходять до школи, вони піддаються впливу людських голосів і адекватної візуальної стимуляції, а не бомбардуванню графічними вибухами і спецефектами, які вони звикли бачити на екранах.

Після кількох годин віртуальної реальності опрацювання інформації в класі стає дедалі складнішим для наших дітей, бо їхній мозок звикає до високих рівнів стимуляції, які забезпечують відеоігри. Нездатність обробляти інформацію з низьким рівнем стимуляції перетворює дітей на учнів, які відстають.

Технології також емоційно відключають і нас від наших дітей та наших родин. Але ж емоційна доступність батьків – це основна “поживна речовина” для мозку дитини. На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цієї “їжі”.

Діти отримують усе, що хочуть, у той момент, коли хочуть

“Я голодний!” – “Через хвилину я зупинюся біля кафе”. “Я хочу пити!” – “Ось автомат із напоями”. “Мені нудно!” – “Візьми мій телефон!”

Але ж здатність відтермінувати задоволення – це один із ключових чинників майбутнього успіху. Маючи найкращі наміри – зробити наших дітей щасливими, на жаль, ми робимо їх щасливими на даний момент, але нещасними в довгостроковій перспективі. Вміти відтермінувати задоволення – це означає вміти функціонувати в умовах стресу. Наші діти стають дедалі менш підготовленими до того, щоб справлятися навіть із незначними переживаннями і труднощами. І це зрештою стає величезною перешкодою на шляху їхнього життєвого успіху.

Нездатність відтермінувати задоволення (точніше, реакцію, спричинену нею) можна часто спостерігати в класних кімнатах, торговельних центрах, ресторанах і магазинах іграшок у той момент, коли дитина чує “Ні”. А все тому, що батьки навчили мозок своєї дитини одразу отримувати те, що вона хоче.

Діти правлять світом

“Мій син не любить овочі”. “Вона не любить рано лягати спати”. “Він не любить снідати”. “Вона не любить іграшки, але дуже добре грає у своєму iPad” “Він не хоче одягатися сам”. “Вона занадто ледача, щоб їсти сама”. Це те, що я чую від батьків весь час.

Відколи діти диктують нам, як їх виховувати? Якщо ми підемо в них на поводу, то вони їстимуть тільки макарони з сиром і рогалики з вершками, дивитимуться телевізор, гратимуть на планшетах і ніколи не лягатимуть спати. Що доброго ми зробимо для них, даючи їм тільки те, що вони хочуть, якщо ми знаємо, що це недобре для них? Без правильного харчування і нормального нічного сну наші діти приходять до школи дратівливими, тривожними і неуважними.

А найголовніше, що вони отримують так абсолютно неправильну установку. Вони звикають, що можуть робити те, що хочуть, і не робити те, чого не хочуть. Поняття “потрібно зробити” відсутнє. На жаль, для досягнення наших цілей у житті ми маємо робити те, що необхідно, і це зовсім не завжди те, що ми хочемо робити. Наприклад, якщо дитина хоче бути студентом, то їй потрібно старанно вчитися. Якщо вона хоче стати успішним футболістом, то їй потрібно тренуватися щодня.

Наші діти дуже добре знають, чого вони хочуть, але їм дуже важко робити те, що необхідно для досягнення мети. У результаті недостатність зусиль призводить до поразок і розчарування.

Розваги нон-стоп

Ми створили штучний світ веселощів для наших дітей, у якому немає місця нудьзі. У той момент, коли в дитячій стає тихо, ми біжимо, щоб розважити їх знову, інакше ми відчуваємо, що не виконуємо батьківський обов’язок.

Ми живемо у двох різних світах. У них є свій “кумедний” світ, а у нас є наш “робочий” світ. Чому діти не допомагають нам на кухні або в пральні? Чому вони не прибирають свої іграшки? Це основна монотонна робота, яка тренує мозок, щоб він працював і під “нудьгою”, керував монотонними діями, звикав упорядковувати навколишній простір. Цей розвинений розумовий “м’яз” потрібен для того, щоб у кінцевому підсумку успішно навчатися в школі. Коли діти, які не звикли робити те, що потрібно, приходять до школи і мають просто вчитися писати, вони відповідають: “Я не можу. Це занадто складно. Занадто нудно”. Чому так відбувається? Тому що працездатний “м’яз” не тренується під час нескінченних веселощів. Мозок навчається через роботу.

Соціальне дистанціювання

Ми всі зайняті, тому ми даруємо нашим дітям цифрові ґаджети і робимо їх теж “зайнятими”. Діти раніше гралися на вулиці, де в неструктурованому природному середовищі вивчали та практикували свої соціальні навички. На жаль, технологічні досягнення замінили час, який проводився на відкритому повітрі. Крім того, технології зробили батьків менш доступними для соціального спілкування з дітьми. Очевидно, що наші діти менш розвинені та соціалізовані – гаджети не допомагають розвивати навички спілкування. Але ж більшість успішних людей мають чудові соціальні навички. Це пріоритет у сьогоднішньому світі!

Підіб’ємо підсумок: мозок подібний до м’яза, який тренується і перенавчається. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви вчите її тримати рівновагу й одночасно крутити педалі. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла чекати, ви маєте навчити її терпіння. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла спілкуватися, ви маєте навчити її соціальних навичок. Те ж саме стосується всіх інших навичок. Немає ніякої різниці!

Ви можете змінити життя своєї дитини, тренуючи її мозок так, щоб він успішно функціонував на соціальному, емоційному та інтелектуальному рівнях.

Що ви можете зробити для успіху дитини:

# Обмежте технології та постарайтеся налагодити емоційний контакт

Здивуйте дитину квітами в момент успіху або просто так, поділіться посмішкою, полоскочіть недільного ранку, прийшовши будити, покладіть любовну записку до наплічника або під подушку, потіште несподіваним концертом, спільним обідом у кафе або екскурсією, танцюйте разом, повзайте наввипередки, влаштовуйте бої подушками…

Дуже добре зближують сімейні вечері, вечори настільних ігор, поїздки на велосипедах, вечірні прогулянки з ліхтариками.

# Затримуйте момент задоволення бажання

Примусьте їх чекати!!! Час, коли в дитини є відчуття “мені нудно”, – це перший крок до творчості. Поступово збільшуйте період очікування між “я хочу” і “я отримую”.

Уникайте використання гаджетів в автомобілях і ресторанах, а натомість вчіть їх цікаво проводити час за розмовами та іграми.

Обмежте постійні перекуси, встановивши чіткий розклад для прийомів їжі.

# Не бійтеся встановлювати обмеження. Дітям потрібні межі, щоб рости щасливими та здоровими!

Складіть розклад, у якому буде чіткий час на їжу, сон, ігри на гаджетах і прогулянки.

Подумайте, що дійсно ДОБРЕ для дітей, а не що вони ХОЧУТЬ/НЕ ХОЧУТЬ. Вони подякують вам за це пізніше в житті.

Виховання дітей – важка робота. Ви повинні проявляти творчий підхід, щоб змусити їх робити те, що для них добре, тому що в більшості випадків це буде повною протилежністю того, що вони хочуть.

Дітям потрібен сніданок і здорова їжа протягом дня. Їм потрібно гуляти на свіжому повітрі та лягати спати в один і той самий час, щоб із нормальним самопочуттям прийти до школи наступного дня!

Перетворіть речі, які вони не люблять робити, перетворивши їх на веселі ігри.

# Монотонна робота з ранніх років – це основа для майбутньої “працездатності”.

Складання білизни, прибирання іграшок, розвішування одягу, розпакування продуктів, сервірування столу, приготування обіду, збирання портфеля, прибирання ліжка після сну – все це дисциплінує і привчає до акуратності.

Але постарайтеся для початку бути креативними, зробивши ці рутинні дії цікавими і веселими, щоб мозок дитини потім асоціював їх із чимось позитивним.

# Прищеплюйте соціальні навички

Навчіть їх позичати іграшки у друзів, ділитися своїми, пригощати солодощами, програвати/перемагати, йти на компроміс, хвалити інших, використовуючи слова “будь ласка” і “дякую”.

Виходячи з мого досвіду роботи як терапевта, можу чітко сказати: діти змінюються в той момент, коли батьки змінюють своє ставлення до їхнього виховання. Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті, тренуючи і зміцнюючи їхній мозок якомога раніше!

Переклад статті Вікторії Прудей.

Джерело

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *